кримці

КРИ́МЦІ, ів, мн. (одн. кри́мець, мця, ч.).

1. Те саме, що Кри́мські тата́ри (див. тата́ри).

Стріли київські, були на той час дуже вартною річчю. За десять таких стріл, прикрашених орлиними перами, давали кримці один човен солі (А. Чайковський);

Коли кримці вибрали собі нового хана, Петрик уговорив його таки йти на Москву, а до запорожців знов вислав грамоту (Г. Хоткевич).

2. Те саме, що кримча́ни.

Є кримці, які не знають ані кримськотатарської, ані української мов (із журн.).