кровожерний

КРОВОЖЕ́РНИЙ, а, е.

1. Який живиться тваринами, нападає на людей (про тварин); хижий.

Падали [літаки] не прямовисно, а трішки похило, як падає з висоти на малих курчат кровожерний шуліка (Є. Доломан);

Коли нерест ішов, та кровожерна риба поїдала мальків (М. Малиновська);

Горе тому воїнові, що надумає тікати з бойовища: не врятує він свого тіла від псів та птахів кровожерних (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

2. перен. Жадібний до вбивств, кровопролиття; жорстокий, лютий.

Нове покоління зухвале було й кровожерне (М. Зеров);

Арештант відразу зрозумів, що з того чорного отвору за ним стежать такі ж кровожерні кати (Іван Ле);

– На палю його [Яська]! – наполягав кровожерний Сашко (М. Чабанівський);

Казали, що князь тих коней закуповував і в угрів, і в греків царгородських, і навіть в підступних кровожерних печенігів (Ю. Логвин);

Той, хто був на війні, знає, що вона може зробити з чоловіка кровожерну істоту (Г. Пагутяк);

// Який виражає жорстокість.

Він [кіт] дряпав лапами землю і, задравши голову, хижо світив на стріху кровожерними очима (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me