крумкання
КРУ́МКАННЯ, я, с.
Дія за знач. кру́мкати та звуки, утворювані цією дією.
Про бурю спогад – жовті складки піни, Туман їдкий, де був потоп і грім, Де грала повідь – крумкання жабине (М. Рильський);
– Ти дивись, наш сорокопуд розкаркався нині, як ворона, бодай тобі з твоїм крумканням! – звіркувато блимнув Грищенко (Є. Доломан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крумкання — кру́мкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- крумкання — -я, с. Дія за знач. крумкати та звуки, утворювані цією дією. Крумкання жаб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крумкання — КРУ́МКАННЯ, я, с. Дія за знач. кру́мкати та звуки, утворювані цією дією. Крумкання жаб. Словник української мови в 11 томах