1. Словник української мови у 20 томах

крутня

КРУТНЯ́, і́, ж., розм.

Те саме, що круті́йство 1.

Одрадяни одкинулися, думаючи, що то німецькі крутні, щоб ціну збивати (Панас Мирний);

– Казав [піп], що мужик крутнею живе (Л. Мартович);

Зрозуміла [Хівря]: Лляна знає про їхні крутні (Микита Чернявський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крутня — крутня́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. крутня — див. КРУТІЙСТВО. Словник синонімів Караванського
  3. крутня — -і, ж., розм. Те саме, що крутійство 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. крутня — ШАХРА́ЙСТВО (хитрий і спритний обман), КРУТІ́ЙСТВО, АФЕ́РА, МАХІНА́ЦІЯ, ОБОРУ́ДКА розм., МАХЛЯ́РСТВО розм., ПЛУ́ТНІ (ПЛУ́ТНЯ) розм., ПЛУ́ТОЩІ розм., ШУ́ЛЕРСТВО розм., КРУТНЯ́ розм., КРУТАНИНА розм., ША́ХЕР-МА́ХЕР (ША́ХРИ-МА́ХРИ) фам., КРЮЧКОДЕ́РСТВО заст. Словник синонімів української мови
  5. крутня — КРУТНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що круті́йство 1. Одрадячи одкинулися, думаючи, що то німецькі крутні, щоб ціну збивати (Мирний, IV, 1955, 242); — Казав [піп], що мужик крутнею живе (Март., Тв., 1954, 47). Словник української мови в 11 томах
  6. крутня — Крутня́, -ні́ ж. 1) Постоянное верченіе, вращеніе. 2) = крутанина. Словник української мови Грінченка