крів
КРІВ, кро́ві, ж., діал.
Кров (у 1 знач.).
Голова його ще нижче опустилася; лице налилося крів'ю; очі витріщились... а промінь заграв-застрибав на його нечесаній голові (Панас Мирний);
Карав він [пророк] сміливо порок, Життя осуджував негоже. Та не послухали тих слів, .. І полилась невинна крів (П. Грабовський);
– Чув єси, щоби крів ставала водою? – Ні. (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крів — крові, ж., діал. Кров (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- крів — КРІВ, кро́ві, ж., діал. Кров (у 1 знач.). — Ми крів’ю та потом копійку до копійки збирали, не кому ж — їм [синам] складали (Мирний, IV, 1955, 40); Карав він [пророк] сміливо порок. Життя осуджував негоже. Та не послухали тих слів, ..І полилась невинна крів (Граб., І, 1959, 140). Словник української мови в 11 томах
- крів — Крів, крови ж. = кров. Левч. Словник української мови Грінченка