крім

КРІМ, прийм., з род. в.

1. Уживається при виділенні когось із групи людей, чогось із ряду однотипних предметів, понять і т. ін.; за винятком когось, чогось; окрім.

Усі, крім Руфіна, підходять під благословення (Леся Українка);

– Ви здійснюєте волю Батьківщини. Все відкиньте, все забудьте, крім неї, крім обов'язку (О. Гончар);

Женя вважав, що ніхто тут не може наказувати, крім оператора (Є. Гуцало);

Колись він уже ділився своїми знаннями [термінології] з Марічиною матір'ю, яка, крім усього іншого, захоплювалася цією наукою (О. Авраменко);

На вулиці вже господарював пронизливий вітер, але сюди нікого, крім них, не занесло (Г. Вдовиченко);

// Уживається із запереченням наявності чи відсутності когось, чогось серед інших подібних осіб, предметів чи явищ.

Не чути ніякого голосу, крім вівчарської трембіти десь на далекій полонині (І. Франко);

Панувала велика тиша, немов крім нас нікого не було на світі (М. Коцюбинський);

Нічого не чути, крім рокотання невидимого потоку десь у глибокості (П. Воронько);

Там, де, крім молочаю, ніщо не росло, .. тепер рядками зеленіють, викидають листя виногради найкультурніших сортів! (О. Гончар);

Богдан подивився назад, і, крім верболозу та далеких стріх Дарниці, нічого не побачив (І. Білик).

2. Уживається при підкресленні наявності, необхідності когось, чогось на додаток до вже відомого чи вказаного.

Почуття, що крім одного лиха є й друге ще, .. застилало думки чорною запоною... (Панас Мирний);

Крім мене, ще є [у будиночку] одна пані приїжджа (Леся Українка);

Вдосконалювать закони – Справа благородна, Та крім писаних законів Є мораль народна (П. Глазовий).