1. Словник української мови у 20 томах

кріпачка

КРІПА́ЧКА, и, ж., іст.

Жін. до кріпа́к¹.

– Ти, дякувати Господові, не кріпачка: твоя праця не загине дурно (Марко Вовчок);

Жив у окремій, новій хаті і як був нежонатий, то у нього була за прислужницю одна з кріпачок, літня удова (А. Кащенко);

Моя мати була кріпачка сорочинського дідича Черниша (В. Самійленко);

Дівчину, просту кріпачку, я візьму за руку. Відкупивши її в пана, віддам у науку (П. Тичина);

– Я вам що, припнута до цього місця? Чи до сивих кіс кріпачкою бути на цьому вашому смердючому силосі? (О. Гончар);

Читав і бачив ниву – всю золоту, під синім, чистим небом, – кріпачку з сином біля грудей... (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріпачка — кріпа́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кріпачка — див. горілка Словник синонімів Вусика
  3. кріпачка — -и, іст. Жін. до кріпак I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кріпачка — Кріпа́чка, -чки, -чці; -па́чки, -па́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кріпачка — КРІПА́ЧКА, и, ж., іст. Жін. до кріпа́к¹. — Ти, дякувати господові, не кріпачка: твоя праця не загине дурно (Вовчок, І, 1955, 22); Моя мати була кріпачка сорочинського дідича Черниша (Сам., II, 1958, 409); Дівчину, просту кріпачку, я візьму за руку. Словник української мови в 11 томах