1. Словник української мови у 20 томах

кріселко

КРІСЕ́ЛКО, а, с.

Зменш.-пестл. до крі́сло 1, 2.

Опустивсь Любораченко на кріселко, і сам не знає, що з ним діється (А. Свидницький);

Скрізь без ладу розставлені старовинні меблі: стільці, кріселка, столи (С. Васильченко);

Вона присіла на кріселко й у дзеркальних дверях шафи на одяг побачила своє відображення (Б. Антоненко-Давидович);

Лесь обережно сідає на краєчок тендітного кріселка (М. Стельмах);

На відміну від настирливих ринкових торговців, чемна дівчина одразу ж знову сіла в своє кріселко (І. Роздобудько);

Педагогічний люд розбігся по вільних кріселках за великим столом у суміжній із кабінетом кімнаті (Любко Дереш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріселко — крісе́лко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кріселко — -а, с. Зменш.-пестл. до крісло 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кріселко — Крісе́лко, -ка, -ку; -се́лка, -се́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кріселко — КРІСЕ́ЛКО, а, с. Зменш.-пестл. до крі́сло 1, 2. Опустивсь Любораченко на кріселко, і сам не знає, що з ним діється (Свидн., Люборацькі, 1955, 177); Скрізь без ладу розставлені старовинні меблі: стільці, кріселка, столи (Вас. Словник української мови в 11 томах
  5. кріселко — Кріселко, -ка и крісельце, -ця с. ум. отъ крісло. Словник української мови Грінченка