1. Словник української мови у 20 томах

кубинці

КУБИ́НЦІ, ів, мн. (одн. куби́нець, нця, ч.; куби́нка, и, ж.).

Населення Куби.

З нього, з цього струмочка, вони й пили разом з молодими кубинцями – студентами Каховського технiкуму механiзацiї сiльського господарства... (О. Гончар);

Я вийшов на балкон нашої з парторгом-коньякоробом кімнати. Внизу лежала неосяжно темна – кубинці економили на освітленні – Гавана (В. Дрозд);

Кубинці – народ змішаного походження. До моменту появи іспанців Кубу населяли племена сибонеїв, індіанців аравакської групи, гуанаханабеїв та індіанців, що переселилися з Гаїті (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кубинці — -ів, мн. (одн. кубинець, -нця, ч.; кубинка, -и, ж.). Населення Куби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кубинці — КУБИ́НЦІ, ів, мн. (одн. куби́нець, нця, ч.; куби́нка, и, ж.). Населення Куби. Океанським лайнером «Россия» з Гавани в Одесу прибуло понад 900 молодих кубинців (Літ. Укр., 10.ІХ 1965, 1). Словник української мови в 11 томах