кувадло

КУВА́ДЛО, а, с., розм.

Те саме, що кова́́дло 1.

Все тіло сіпалося й колотилось, а груди працювали, мов продерті ковальські міхи, й у голові стугоніло, наче великим молотом били в порожнє кувадло (І. Білик);

Після батька успадкував [Процик] невелику кузню, й хоча й валив молотом об кувадло від світу до пізньої ночі, та вічно родина його бідувала (Ю. Винничук).