кудкудакати

КУДКУДА́КАТИ, кудкуда́каю, кудкуда́каєш і кудкуда́чу, кудкуда́чеш, КУДКУДА́ХКАТИ, кудкуда́хкаю, кудкуда́хкаєш і кудкуда́хчу, кудкуда́хчеш, недок.

1. тільки 3 ос. Видавати звуки “кудкудак” (про курку).

Чіпка слухає [казочку] – й дума: “І чого отой дід з бабою плаче? чого тая курочка кудкудаче?..” (Панас Мирний);

Вона [квочка] стурбовано й перелякано кудкудакала, скликаючи своїх жовтих пухнастих курчат (В. Владко);

Кудкудакали кури, шукаючи гнізд, щоб знестися... (О. Гончар);

Десь на городі кудкудахкають кури, а в дворі скиглить собака (М. Циба);

На вулиці вили сусідські собаки, налякано кудкудакали кури, ґелґали гуси, мурашки хапали свої подушечки і запорпувалися в глибини землі (Ю. Винничук).

2. перен. Видавати звуки, схожі за тембром чи темпом на курячі (про людину).

Охоцька зі сміхом почала розповідати про витівку її хлопців зі мною .. Ковнірчук при цьому відкинувся на спинку крісла і кудкудахкав так, що я почав побоюватися, чи не дістане він апоплексичного удару (Валерій Шевчук);

Тролейбус гудить, як вулик, жіночки кліпають очима і, наче кури, кудкудакають 'що це таке?', 'викиньте цього хама' (А. Дністровий);

// Про відчуття стривоженості, метушні.

Врешті той плач переходить у вереск, і всі – мама, бабуня, Гафія – навіть забувають про Дарку і всі кудкудакають коло Славочки (Ірина Вільде);

Але нiчого ти не бачиш, ти вiдвертаєшся, тим паче, що шпарить скрипка, рибка скаче i серце в грудях кудкудаче (І. Малкович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

кудкудакати

Значення в інших словниках