1. Словник української мови у 20 томах

кукукати

КУКУ́КАТИ, аю, аєш, недок., рідко.

Те саме, що кува́ти².

Он чорний шпак співа вгорі, Зозуля голосно кукука (Я. Щоголів);

Все літечко кукукала, гуляла – Тепер сиди, очицями моргай (Л. Глібов);

Сусідів не вибирають. Як і батьків. Кому на яких поталанить, з тими й вікуй, хоч зозулею кукукай, хоч сіроманцем вий (В. Чемерис);

// перен., зневажл. Говорити.

– То що ви там за якихось зозульок кукукали? (О. Чорногуз).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кукукати — куку́кати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. кукукати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., рідко. Те саме, що кувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кукукати — II. КУВА́ТИ (про зозулю), КУ́КАТИ, КУКУ́КАТИ. — Док.: закува́ти, прокува́ти, проку́кати, прокуку́кати. Ой кувала зозуленька, тепер не чувати, Полетіла в гай зелений нічку ночувати (коломийка); Кукала зозуля од калиночки; Їхали жовніри з Україночки (пісня); Зозуля голосно кукукала (Я. Щоголів). Словник синонімів української мови
  4. кукукати — КУКУ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., рідко. Те саме, що кувати². Все літечко кукукала, гуляла — Тепер сиди, очицями моргай (Гл., Вибр., 1957, 134); Он чорний шпак співа вгорі, Зозуля голосно кукука (Щог., Поезії, 1958, 319). Словник української мови в 11 томах
  5. кукукати — Кукукати, -каю, -єш, одн. в. кукукнути, -кну, -неш гл. О кукушкѣ: куковать, одинъ разъ крикнуть. Вх. Зн. 34. Словник української мови Грінченка