кульмінувати
КУЛЬМІНУВА́ТИ, у́є, недок. і док.
1. астр. Проходити через небесний меридіан (про світило).
Спостерігаючи яку-небудь зорю щовечора, ми упевнимося.., що в даній місцевості кожна зоря кульмінує завжди на тій самій кутовій висоті над горизонтом (з навч. літ.);
За допомогою рухомої карти зоряного неба можна встановити, які світила в даний момент сходять, заходять або кульмінують (з навч. літ.).
2. перен. Досягати найвищого напруження, піднесення у розвитку чого-небудь.
Страшний образ [у творах Т. Шевченка], в якому кульмінує панування катів на цім світі (І. Дзюба).
3. Переважати, мати найбільш виражені властивості тощо.
У новому парфумі кульмінують солодко-пряний кардамон та витончена фрезія, що довершуються сильними акордами кедрового дерева, пачулі та мускусу (з мови реклами).
Значення в інших словниках
- кульмінувати — кульмінува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- кульмінувати — Кульмінува́ти. Домінувати, переважати. Не лише подавляюча більшість преси станула на противнім утраквізмови становищу; [...] а навіть вислані інспектори зложили, як показує заява Галицкої шкільної краєвої ради в соймі, справозданє своїй власти... Українська літературна мова на Буковині
- кульмінувати — -ує, недок. і док. 1》 астр. Проходити через небесний меридіан (про світило). 2》 перен. Досягати найвищого напруження, піднесення у розвитку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кульмінувати — КУЛЬМІНУВА́ТИ, у́є, недок. і док. 1. астр. Проходити через небесний меридіан (про світило). Спостерігаючи яку-небудь зорю щовечора, ми упевнимося.., що в даній місцевості кожна зоря кульмінує завжди на тій самій кутовій висоті над горизонтом (Астр. Словник української мови в 11 томах