культивований
КУЛЬТИВО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до культивува́ти.
Добре культивовані німецькі луки відмінні від поліських пасовиськ, по кущах не блукають корови, і зрегульований Дунай виглядає інакше від нашої Случі (О. Шугай);
За півгодини опинились на землі, обробленій людськими руками. Перехід од голої рівнини до культивованих полів був разючий (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);
Релігійні вірування українських горян становили складну суміш залишків традиційного язичницького світогляду з культивованим церквою християнським віровченням (з наук. літ.).
2. у знач. прикм. Штучно розведений, вирощений.
Звичайно, там і пальми, і всяке інше. Але все це культивоване, посаджене в шаховому порядку, як, скажімо, в Майямі (В. Владко);
Походження первісного землеробства у східній Європі .. ще не з'ясоване. Поки що невідомі найперші види культивованих рослин (з наук. літ.);
Мечислав, Гартман і метрдотель .. мали змогу переконатися, що таке справжня іспанська лайка, культивована й випестувана ще конквістадорами й флібустьєрами (М. Білкун).
Значення в інших словниках
- культивований — культиво́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- культивований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до культивувати 2). 2》 у знач. прикм. Штучно розведений, вирощений. Великий тлумачний словник сучасної мови
- культивований — Культиво́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- культивований — КУЛЬТИВО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до культивува́ти 2. 2. у знач. прикм. Штучно розведений, вирощений. Походження первісного землеробства у східній Європі .. ще не з’ясоване. Поки що невідомі найперші види культивованих рослин (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 37). Словник української мови в 11 томах