культивований

КУЛЬТИВО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до культивува́ти.

Добре культивовані німецькі луки відмінні від поліських пасовиськ, по кущах не блукають корови, і зрегульований Дунай виглядає інакше від нашої Случі (О. Шугай);

За півгодини опинились на землі, обробленій людськими руками. Перехід од голої рівнини до культивованих полів був разючий (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);

Релігійні вірування українських горян становили складну суміш залишків традиційного язичницького світогляду з культивованим церквою християнським віровченням (з наук. літ.).

2. у знач. прикм. Штучно розведений, вирощений.

Звичайно, там і пальми, і всяке інше. Але все це культивоване, посаджене в шаховому порядку, як, скажімо, в Майямі (В. Владко);

Походження первісного землеробства у східній Європі .. ще не з'ясоване. Поки що невідомі найперші види культивованих рослин (з наук. літ.);

Мечислав, Гартман і метрдотель .. мали змогу переконатися, що таке справжня іспанська лайка, культивована й випестувана ще конквістадорами й флібустьєрами (М. Білкун).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. культивований — культиво́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. культивований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до культивувати 2). 2》 у знач. прикм. Штучно розведений, вирощений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. культивований — Культиво́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. культивований — КУЛЬТИВО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до культивува́ти 2. 2. у знач. прикм. Штучно розведений, вирощений. Походження первісного землеробства у східній Європі .. ще не з’ясоване. Поки що невідомі найперші види культивованих рослин (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 37). Словник української мови в 11 томах