кумкання

КУ́МКАННЯ, я, с.

Дія за знач. ку́мкати і звуки, утворювані цією дією.

Де колись човни плавали, там лопушина розпустила свої широкі листи, і хіба тілько уночі кумкання жаб нагадувало, що там колись була вода (Панас Мирний);

Щебетання солов'їне та тихе кумкання жаб долітає в розчинене вікно (А. Головко);

На ставу повільно і голосно закумкали жаби, і Павло Михайлович, наче колись у дитинстві, почув у їхньому кумканні: “Кум, кума” (В. Кучер);

Серед монотонного кумкання жаб зрідка чувся глухий рик ягуара (Ю. Бедзик);

Це поле звучало невидимими комашиними оркестриками: стрекотали коники, гули бджоли, навіть звідкись у цю музику час від часу втручалося жаб'яче кумкання (І. Роздобудько).