купочка
КУ́ПОЧКА, и, ж.
Пестл. до ку́пка.
Та й та купка зернят часом зменшувалась, робилась, як купочка крихiтних прозорих мушок, i нарештi зовсiм зникала з очей (В. Винниченко);
На купочці хмелиння сиділа Марія й обрізувала буряки (Б. Харчук);
Не дав йому Господь діточок купочки, уродилась дівчинка одна-одним, як сонечко в небі (Марко Вовчок);
Чи вже ніхто із вас не здужа помогти Тій купочці старих борців, що до мети Помимо перешкід [перешкод] змагається невпинно? (П. Грабовський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- купочка — ку́почка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- купочка — -и, ж. Пестл. до купка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- купочка — Ку́почка, -чки, -чці; ку́почки́, -почо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- купочка — КУ́ПОЧКА, и, ж. Пестл. до ку́пка. Не дав йому господь діточок купочки, уродилась дівчинка одна-одним, як сонечко в небі (Вовчок, І, 1955, 21); Чи вже ніхто із вас не здужа помогти Тій купочці старих борців, що до мети Помимо перешкід змагається невпинно? (Граб., І, 1959, 155). Словник української мови в 11 томах
- купочка — Ку́почка, -ки ж. ум. отъ купа. Словник української мови Грінченка