кургузий

КУРГУ́ЗИЙ, а, е, розм.

Те саме, що коро́ткий 1.

Жметься, гнеться, – як кургузий дідько (Номис);

У воротях разом із кургузим, білим від пороху чоботом .. з'являється шматок рудої, аж червоної бороди, .. і в двір вступає високий, огрядний мужик (В. Винниченко);

Він хіба що не підстрибує, цей коротенький, кургузий Ґуля (В. Домонтович);

Вся в жужелиці, поросі, вугіллі, вся сіра й чорна, і брудна й кургуза .. мені наснилась вуличка моя (В. Стус);

Кімнатні двері відчинилися, на порозі стояв... Фроленко в картузі й кургузому піджачку майстрового (Ю. Хорунжий).