куцорилий

КУЦОРИ́ЛИЙ, а, е, зневажл.

Той, хто має коротке, сплюснуте лице.

– Я – сатирик-реаліст, борець! – продовжував куцорилий мудрагель (із журн.);

Куцорилий, бачите, просить не нервувати головного генпрокурора (з газ.);

// перен. Недалекоглядна, примітивна людина.

– Котись пiд три чорти, свинота куцорила, – осердився вiн. – Доскочиш четвертого класу, тодi й питатимеш (М. Сиротюк);

// Який має сплюснуту форму.

Упізнаєш німецькі широколобі машини, куцорилі, майже квадратні танки (із журн.).