кушпелення
КУШПЕ́ЛЕННЯ, я, с.
Дія за знач. кушпе́лити 3.
Дяк був цілком задоволений, отож вечір зустрів із миром у душі, а коли це траплялося, сідав, як звично, на ґанку та й поринав у екстатичного акта кушпелення (Валерій Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me