кущитися

КУЩИ́ТИСЯ, и́ться, недок.

1. Рости кущем, кущами.

Кучерява бузина кущилася аж під дах (З. Тулуб);

Ліщина густо кущилася під високими деревами (О. Десняк);

Посеред луки розкішно кущився верболіз (Григорій Тютюнник);

На подвір'ї лікарні кущився глід (Є. Пашковський).

2. Утворювати кущі (про злакові та інші трав'янисті рослини).

В полі густо кущилась ярина, буйно зеленіли озимі (П. Панч);

Сивий полин і листатий подорожник кущилися обабіч дороги (Григорій Тютюнник);

Навіть у негоду кущаться під мокрими снігами, густо зеленіють добре закорінені пшениці (О. Гончар);

* Образно. Бомбами кущилася земля у неба пiд ногами (М. Вінграновський).

3. перен. Рости пучками (про волосся).

На округлому обличчі з гострим підборіддям і тонкими, міцно затиснутими вустами кущилися густо чорні брови, що зрослися на переніссі (В. Кучер);

– Ану, замовкніть там! – задер [управитель] тупе підборіддя з глибокою вм'ятиною, в якій густо кущилась щетина (М. Стельмах);

З волоссям ціла купа проблем, бо якщо воно вилазить, тобто зникає з голови, то чомусь вилазить, тобто кущиться із носа (Ю. Іздрик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me