ківшовий
КІВШОВИ́Й, а́, е́, КІВШЕ́ВИЙ, а, е.
Прикм. до ківш.
* У порівн. Неначе криця ківшова, кипіла зала гомоном (М. Упеник);
// Оснащений ківшем.
Ківшова драга;
Ківшевий екскаватор;
// у знач. ім. ківшови́й, во́го, ч. Робітник, який обслуговує ківші (у 2 знач.).
Ківшовий гарячого чавуну;
// Стос. до ківша (у 4 знач.).
Джерелом із доходів кролевецької ратуші станом на 1723 р. був зокрема ківшовий збір під час торгів (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ківшовий — ківшови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- ківшовий — -а, -е, ківшевий, -а, -е. Прикм. до ківш. || Оснащений ківшем. Ківшевий екскаватор. || у знач. ім. ківшовий, -вого, ч. Робітник, який працює при ківшах (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ківшовий — КІВШОВИ́Й, а́, е́, КІВШЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до ківш. Неначе криця ківшова, кипіла зала гомоном, коли з трибуни Кошова серця торкнула спомином (Уп., Вітчизна миру, 1951, 43); // Оснащений ківшем. Ківшевий екскаватор; // у знач. ім. ківшови́й, во́го, ч. Робітник, який працює при ківшах (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах