1. Словник української мови у 20 томах

кіло

КІЛО́, невідм., с., розм.

Те саме, що кілогра́м.

– Од ваших греків тільки й чуєш, почому пуд пшениці та тютюну, почому кіло кукурудзи. Нецікава задля мене розмова, – сказала Надя (І. Нечуй-Левицький);

Буханець важив точно два кіло й 400 гр., але ж той, хто різав, мав зовсім не точне око й руку (І. Багряний);

– Вага у мене маленька-маленька, всього п'ятдесят шість кіло. І за час подорожі я навіть ще більше схудну, от побачите (В. Владко);

Шлойма прийняв папку до рук – вона тягла не менше як на півтора кіло, а то й на всі два (О. Ірванець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіло — кіло́ іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кіло — Кило… — kilo… — kilo… — в складних словах означає "тисяча". Гірничий енциклопедичний словник
  3. кіло — невідм., с., розм. Те саме, що кілограм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кіло — Кі́ло, кі́ла, -лу; кі́ла, кіл; два кі́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кіло — КІЛО́, невідм., с., розм. Те саме, що кілогра́м. На трудодень у нас минулого року прийшлося по шість кіло зернових, по півтора кіло картоплі (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах