1. Словник української мови у 20 томах

кінологія

КІНОЛО́ГІЯ, ї, ж.

Наукова дисципліна, що вивчає собак, способи їх розведення, догляду за ними, методи їх виховання та дресирування.

Кінець ХІХ ст. у європейських країнах було ознаменовано розвитком кінології, що сягнула наукового рівня (з наук.-попул. літ.);

Кінологія безпосередньо пов'язана з такими науками, як біологія, анатомія, фізіологія, етологія, зоопсихологія та ін. (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінологія — кіноло́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кінологія — [к'інолог'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  3. кінологія — -ї, ж. Розділ зоології, що вивчає собак, їхні породи, догляд за собаками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кінологія — Песезнавство Словник чужослів Павло Штепа
  5. кінологія — кіноло́гія [від грец. κΰων (κυνός) – собака і ...логія] розділ зоології, що вивчає собак, їх породи, догляд за собаками. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. кінологія — Наука про собак. Універсальний словник-енциклопедія