1. Словник української мови у 20 томах

кінчастий

КІНЧА́СТИЙ, а, е.

Те саме, що гострокінце́вий.

Виглянув місяць із хмари і показав його очам контури високого будинку з кінчастими вежами (І. Франко);

Перед моєю душею виринула легко зігнута стать старого тирана, його чигаючий взір, кінчаста борода (О. Кобилянська);

Була собі мишка. Така, як і другі: сіренька, маленька, кінчасті вушка, довгий, гладкий хвостик (Б. Лепкий);

Мостом по десять у ряд тяглися пішаки, сотня за сотнею, одні з довгими кінчастими щитами та списами, інші мали плетені з кизилу щити (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінчастий — кінча́стий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. кінчастий — -а, -е, рідко. Те саме, що гострокінцевий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кінчастий — ГО́СТРИЙ (звужений на кінці), ЗАГО́СТРЕНИЙ, ГОСТРОКІНЦЕ́ВИЙ, ГОСТРОКОНЕ́ЧНИЙ, КІНЧА́СТИЙ рідше. Гострі стрімкі скелі стримлять над водою (І. Нечуй-Левицький); Із води висовують севрюги, мов мечі, загострені носи (І. Словник синонімів української мови
  4. кінчастий — Кінча́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кінчастий — КІНЧА́СТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що гострокінце́вий. Виглянув місяць із хмари і показав його очам контури високого будинку з кінчастими вежами (Фр., VII, 1951, 351). Словник української мови в 11 томах
  6. кінчастий — Кінча́стий, -а, -е = кінчатий. Словник української мови Грінченка