лабуззя
ЛАБУ́ЗЗЯ, я, с., діал.
Збірн. до лабу́з.
Переважно приватники, які мають свої городи, спалюють лабуззя і листя, дим від якого може спричинити бронхіальну астму (з газ.);
// перен. Непотріб; те, що не варте уваги.
Ці всі комуняцькі промовці – лабуззя, бур'ян сухий (А. Кокотюха);
Самому щось ніколиться [ніколи], от і лишається недополоте лабуззя університетської освіти (з Інтернету).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лабуззя — лабу́ззя іменник середнього роду бур'яни діал. Орфографічний словник української мови
- лабуззя — див. стебло Словник синонімів Вусика
- лабуззя — лабузиння, -я, с., діал. Збірн. до лабуз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лабуззя — Лабу́ззя, -ззя, -ззю, -ззям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лабуззя — Лабуззя, -зя с. соб. = лабуз і. Словник української мови Грінченка