лагоминки

ЛАГОМИ́НКИ, нок, мн. (одн. лагоми́нка, и, ж.).

Зменш.-пестл. до лагоми́ни.

Коли не забредеш к Мірошнику бувало, У його є і хліб, і сіль, і сало, Чи то в скоромний день – із маслом буханці, Книші, вареники і всякі лагоминки (Є. Гребінка);

Їв просту їжу і не загадував лагоминок (Валерій Шевчук);

Кішка З Голодного Краю недарма склала утікачкам компанію – її гострий нюх одразу ж уловив у портфелі, який Ліза несла за плечима, лагоминку. Власне кажучи, лагоминка там була одна-єдина – останній пиріжок з м'ясом (І. Андрусяк).