лагідно

ЛА́ГІДНО.

Присл. до ла́гідний.

Ось уже корови воду Із корита попили, І одна по одній .. В стійло лагідно пішли (І. Вирган);

– Ти засни, а я тобі казочку розкажу, – сказала лагідно бабуся (О. Копиленко);

– Скільки хочете за неї [сукенку]? – спитала лагідно Віра Павлівна, і дівчина ожила (Б. Антоненко-Давидович);

Професор Доктор, лагідно посміхаючись, іноді порушував цю небагатослівну трапезу міркуванням уголос (Ю. Андрухович);

Він глянув їй у очі, і одразу стало лагідно і спокійно на серці (Н. Рибак);

Через що коти гризуться з собаками .. не живуть лагідно? (Сл. Б. Грінченка);

Сей зимовий сезон почався так лагідно, що я маю добру надію на сей рік (Леся Українка);

Під ногами пругко угинається килим трави, а поряд ласкаво і лагідно хлюпає море (Д. Ткач);

Стежка лагідно здіймалася вгору і пропадала місцями в густих лопухах (М. Коцюбинський);

// у знач. пред., кому.

Здебільшого було лагідно й помірковано – біла земля, сине небо, ясне сонце, блідий місяць (У. Самчук);

Мені стало лагідно і спокійно (М. Вінграновський).