1. Словник української мови у 20 томах

ладо

ЛА́ДО, а, ч. і с., нар.-поет.

Пестливе називання чоловіка, дружини, дитини (перев. у звертанні); коханий, любий.

– Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! Нащо на дужому крилі На вої любії мої. На князя, ладо моє миле, Ти ханові метаєш стріли? (Т. Шевченко);

* Образно. Дніпре, ой Дніпре, ладо моє, Йду по твоїй я [греблі ] (А. Турчинська);

– Я маю вже лада, бабцю. Такий втішний та ладний .. що ну (Д. Міщенко);

Коли ти була зо мною, ладо моє, Усе було до ладу, Як сонце в саду, А тепер розладнався світ, ладо моє. Встала між нами розрив-трава (Ю. Винничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ладо — ла́до іменник чоловічого або середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ладо — див. коханий Словник синонімів Вусика
  3. ладо — -а, ч., ж. і с., нар.-поет. Пестлива назва чоловіка, дружини, дитини; коханий, любий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ладо — А, ч., ж. і с., нар.-поет. Пестлива назва чоловіка, дружини, дитини; коханий; любий. Лжива ладо! Швартуйся до берега, де собака, халат і тапочки. (Кр:223); Світилося, мов цуценя, малесеньке хлопча, дружина ладо навмання дивилась, як дівча. (ЧТ:186). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. ладо — КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк. Словник синонімів української мови
  6. ладо — ЛА́ДО, а, ч., ж. і с., нар.-поет. Пестлива назва чоловіка, дружини, дитини; коханий, любий. — Вітрило-вітре мій єдиний. Легкий, крилатий господине! Нащо на дужому крилі На вої любії мої. На князя, ладо моє миле. Ти ханові метаєш стріли? (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  7. ладо — Ладо, -да об. Любовное названіе одного изъ любящихся или одного изъ супруговъ (въ поэзіи). — Царівно, мостіте мости, ладо моє, мостіте мости! — Царенку, вже й помостили, ладо моє, вже й помостили! Чуб. III. 83. Вітрило, вітре мій єдиний!.. Словник української мови Грінченка