ладонько

ЛА́ДОНЬКО, а, ч. і с.

Зменш.-пестл. до ла́до.

Ой Весно, Весно да Весняночко, Де твоя дочка да паняночка? Десь у садочку шиє сорочку, Шовком да біллю да вишиває, Своєму ладоньку пересилає (з народної пісні);

– Бідне моє ладонько, – втирала сльози. – Чи й ти так сумуєш за мною, як я за тобою? (Д. Міщенко).