лайнути
ЛАЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, кого, що і без прям. дод.
Однокр. до ла́яти¹.
Бо вже б, здавалося, пора: Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я “Кобзаря”, А їм неначе рот зашито, Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене (Т. Шевченко);
– Холодно, матері його ковінька, – прошепотів Біда. Вартовий з солідарності теж лайнув ніч і холод (М. Трублаїні);
Коли вмирав від хохлацького ножа, лайнув останнього матюка, приліг зубами на огладаний камінь бруку і спокійно витікав кров'ю (У. Самчук);
“Може, ще вмреш і не будеш дурнем”, – шепнув мені глузливо внутрішній голос! – “Тьху на тебе!” – лайнув я той голос (В. Нестайко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лайнути — лайну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- лайнути — див. лаяти Словник синонімів Вусика
- лайнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до лаяти I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лайнути — ЛАЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до ла́яти¹. Бо вже б, здавалося, пора: Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я "Кобзаря", А їм неначе рот зашито, Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- лайнути — Лайну́ти, -ну́, -не́ш гл. Ругнуть. Либонь уже десяте літо, як людям дав я «Кобзаря», а їм неначе рот зашито: ніхто й не гавкне, не лайне, неначе й не було мене. Шевч. 580. Словник української мови Грінченка