лакейський

ЛАКЕ́ЙСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до лаке́й 1.

Ключник Пантелєєв був трохи здивований, коли до нього на квартиру по вулиці Глибочицькій заявився високий білявий чоловік з лакейським проділом на голові (Ю. Хорунжий);

Звідкись хутко виплила постать у лакейському потертому фраці з жовтою лисиною, тоненькими губами й тужливим виразом кістлявого бритого лиця (В. Винниченко);

// Власт. лакеєві.

В місті він набрався міщансько-лакейських звичок (Ю. Мельничук);

У нього тільки лакейський сприт і більш нічого (Г. Хоткевич);

// у знач. ім. лаке́йська, кої, ж. Кімната для лакеїв (у 1 знач.).

На другім кінці палацу, у лакейській, нудили світом без роботи Петро, Вареників син, та Іван Шкляр (Панас Мирний).

2. перен. Сповнений підлабузництва.

Це мерзотна фiгура, жорстока, тупа, егоїзму крайнього, огидного. Нiчого в свiтi, крiм його персони. Комплекс лакейський (О. Довженко);

– Є ще один спосіб, – проникливо, лакейським голосом шепотів осавул (Ю. Мушкетик);

Ненавиджу цю низьку, лакейську, тупу і підлу обстановку (І. Жиленко).