ламути

ЛАМУ́ТИ, ів, мн. (одн. ламу́т, а, ч.; ламу́тка, и, ж.), заст.

Народ, що живе переважно в Якутії та на Чукотці; евени.

Ламути належать до тунгусо-манчжурської мовної групи (з наук. літ.);

У ламутів (евенів) був поширений звичай взаємодопомоги, що зобов'язує мисливця віддавати частину здобичі сусідові (з наук.-попул. літ.);

Евени, відомі раніше під назвою ламути, розселені на північний схід від евенків і сусідять на півночі і північному сході з юкагирами, коряками і чукчам (з наук.-попул. літ.).