лап
ЛАП, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. ла́пати.
– А де ж твій картуз? Лап він за голову, – нема картуза (Б. Грінченко);
Швиденько загнала [дівчина] скот у загороду та до хустки мерщій. Лап, – вогкенька ще. Ну, та нічого, і на голові висохне (А. Головко);
Син. Уночі. Прокинусь, лап! – пусто, а-ай! (О. Довженко);
Один окунь, видно, голодний, розігнався і з розгону вхопив Петра за вус. Петро – лап! – нема половини вуса! (М. Вінграновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лап — лап вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- лап — див. хап Словник синонімів Вусика
- лап — ЛАП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. ла́пати. — А де ж твій картуз? Лап він за голову,— нема картуза (Гр., І, 1963, 448); Швиденько загнала [дівчина] скот у загороду та до хустки мерщій. Лап,— вогкенька ще. Ну, та нічого, і на голові висохне (Головко, І, 1957, 106). Словник української мови в 11 томах
- лап — Лап! меж. Хвать. Пан лип за кешеню, аж і хустки нема. Рудч. Ск. II. 193. А ззаду молдаван лап Антося за комір. Св. Л. 140. Словник української мови Грінченка