лапки

ЛАПКИ́, по́к, мн.

Значки (“ ” або „ ”) для виділення прямої мови, цитат, заголовків, а також слів, ужитих у непрямому, найчастіше іронічному значенні.

У нас іноді під народним мистецтвом розуміють примітив, і коли кажуть-народне, то це слово беруть у лапки (М. Рильський);

Коли .. чужих фраз з лапками у тексті непомірно багато, вони починають нагадувати вам сірих стоног (І. Волошин);

Альбораків текст являв собою нав'язливу суміш алюзій, іншомовних цитат, висловів у лапках, всередині яких виникали інші лапки, лапок було більше, ніж усіх інших знаків, разом узятих (Ю. Андрухович).

◇ (1) У лапка́х – не в прямому розумінні слова, а іронічно, з насмішкою (про написане, рідше – сказане щось).

– Ще й теорійку, в лапках, пустили: не за нас воно стало, не за нас і перестане (В. Кучер);

(2) Без лапок – прямо, по-справжньому, щиро.

Друг дому. У справжньому розумінню цього слова, без лапок!... (В. Винниченко);

Якщо вже про боротьбу з бандитизмом, то це мій батько вирушив на неї голіруч і не повернувся – із тим бандитизмом, без лапок, що півсвіту був захопив: владним, державним, панівним (О. Забужко).