ларингоскоп

ЛАРИНГОСКО́П, а, ч.

Прилад у вигляді дзеркала на довгому стрижні для дослідження гортані.

Ларингоскоп із зігнутим клинком забезпечує кращу візуалізацію трахеї, ніж прямий клинок (з наук. літ.);

Нерідко при введенні ларингоскопа у ротову порожнину лампочка гасне (з навч. літ.);

Ларингоскоп відбиває промені світла і одночасно дає дзеркальне зображення гортані (з навч. літ.);

– Хворому ще пощастило, що струм зник не на 10 хвилин раніше, коли променем світла вводили ларингоскоп у його дихальні шляхи, – вважає кореспондент (з газ.);

Волонтери передали військовим бензогенератор, ларингоскоп та акумулятори (з газ.).