ластівочка

ЛА́СТІВОЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до ла́стівка¹.

Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати (колядка);

У блакить з-під стріхи Ластівочка мила Пурхнула-знялась (П. Грабовський);

Терпіли від хлопчаків і ластівочки, та й садові та лісові пташки (Остап Вишня);

Ластівочка прилетіла Аж до мого до вікна (П. Тичина);

[Хведоска:] Ненечко, ластівочко!.. Я ж у вас люба дитина, – правда? (М. Кропивницький);

– Ви до нас? Дайте, дайте, я вас поцілую. Як же мої ластівочки будуть втішені! (Ю. Винничук);

– Ну, що, ластівочко, – сказав він, спираючись на хвіртку, – чекаєш уже на мене? Галя здригнулася (Валерій Шевчук);

* У порівн. Ще веселіш почали тоді гомоніти. Леся щебетала, як ластівочка (П. Куліш);

Дівчинка раптом випросталася.. “Яка ж вона гарнюсінька, – думав Самійло, – як ластівочка” (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me