1. Словник української мови у 20 томах

ластів'я

ЛАСТІВ'Я́, я́ти, с.

1. Те саме, що ластовеня́ 1.

Ластівки гніздяться охоче, виводять ластів'ят навіть у майстернях серед грюкотняви, серед заліза (О. Гончар);

Шпаки-підлітки пурхали над городом, у гіллі старої яблуні гойдалися несміливі ластів'ята (В. Дрозд);

В сінях у нас завелись ластів'ята (І. Жиленко);

* Образно. У сінях защебетали дівчатка й ластів'ятами впурхнули до хати (Микита Чернявський).

2. перен., розм. Ласкаве звертання до дитини або дівчини.

– Гарні, любі діточки .. а гостинчика немає, ластів'ята, – не купила (С. Васильченко);

– А коли це, мамо, краківський князь сяде вже у Галичі? – не знаю, ластів'ята, не знаю (К. Гриневичева);

Харитон Макарович доброзичливо поглянув на дівчаток. – Ах ви ластів'ята!.. (Ю. Мокрієв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ластів'я — ластів'я́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ластів'я — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. ластів'я — -яти, с. 1》 Те саме, що ластовеня 1). 2》 перен., розм. Ласкаве звертання до дитини або дівчини. Великий тлумачний словник сучасної мови