1. Словник української мови у 20 томах

латерит

ЛАТЕРИ́Т, у, ч., геол.

Глино- або каменеподібна гірська порода червоного або бурого кольору, що складається переважно з окисів заліза та алюмінію.

Крейдяний період у Дніпровсько-Донецькій западині розпочався інтенсивним автоморфним і гідроморфним ґрунтогенезом, помаркованим латеритами, продуктами їх ближнього перевідкладання, прошарками червоноколірних глин і бурого вугілля (з наук. літ.);

Золото латеритів та інших золотовмісних порід може розчинятись під впливом деяких автотрофних бактерій (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. латерит — латери́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. латерит — -у, ч., геол. Гірська порода червоного чи бурого кольору, схожа на глину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. латерит — латери́т (від лат. later – цегла) глино- або каменеподібна гірська порода червоного або бурого кольору, що складається переважно з окисів заліза та алюмінію. З Л. утворюються родючі латеритні грунти. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. латерит — Осадова гірська порода, що складається переважно з оксидів алюмінію і заліза; виникає в результаті вивітрювання алюмосилікатів в умовах жаркого вологого клімату; джерело алюмінію і заліза; в Україні трапляється в Криму. Універсальний словник-енциклопедія
  5. латерит — ЛАТЕРИ́Т, у, ч., геол. Гірська порода червоного або бурого кольору, схожа на глину. В умовах жаркого клімату кінцевим продуктом вивітрювання поруч а глинами в латерит, що характеризується червоним забарвленням (Курс ааг. геол., 1947, 76). Словник української мови в 11 томах
  6. латерит — (лат. — складений з цеглин) Камінь або цегла у будівлях елліністичного Сходу. Від цього походить: латомія — каменоломня. Архітектура і монументальне мистецтво