латиніст

ЛАТИНІ́СТ, а, ч.

1. Фахівець із латинської філології.

Рівень тодішнього філологічного факультету визначали такі вчені, як мовознавці Богдан Задорожний, Юліан Редько, Іван Ковалик, Михайло Онишкевич, латиністи Юрій Мушак, Йосип Кобів (з мемуарної літ.);

Морфолого-синтаксичні закономірності організації мовної системи української редакції середньовічної актової латини залишалися поза увагою мовознавців-латиністів (з наук. літ.);

Твір видатного латиніста Еразма Роттердамського “Похвала глупоті” (1511) лише за його життя було видано понад сорок разів (з навч. літ.);

// Викладач латинської мови.

Переклад [Енеїди В. Брюсова] став цілком неприйнятним для масового читача і цікавим, може, тільки для латиністів (М. Рильський);

Латиніст, докірливо хитаючи головою, вліпив мені трійку, хоч мої відповіді не варті були й того (Б. Антоненко-Давидович);

Вихованці семінарії добре відали настрій вчителів і, користуючись тим, що латиніст не знав жодного з них в обличчя, підлаштовували йому всілякі каверзи (М. Сиротюк).

2. Прихильник латинізації 1.

До неї додано підсумовуючий огляд семи церковних синодів з включеною туди невеликою полемікою з латиністами (І. Франко).