легально

ЛЕГА́ЛЬНО.

Присл. до лега́льний.

Винне нещасливе уладження наших родинних обставин, котре не дозволяє легально розірвати зв'язок, уже фактично розірваний (І. Франко);

Коли він знову легально осів на старому місці, не впаву біду, а – навпаки – пішов угору, – у нього збільшилось приятелів (Н. Королева);

Андрій Ніковський 1926 року легально повернувся до Києва й назавжди відійшов від політичної діяльності (Б. Антоненко-Давидович);

Хмельницький спробував шукати справедливості легально і, маючи доступ до двору, навіть добився аудиєнції у Владислава ІV (з наук. літ.).