легкоозброєний

ЛЕГКООЗБРО́ЄНИЙ, а, е.

Який володіє легкою зброєю, має легке військове спорядження.

Гайдуки –легкоозброєні воїни, які перебували на службі в угорських та польських поміщиків у XVII — XIX ст (Я. Качура);

Всупереч поширеному стереотипу, бойовий кістяк татарської кінноти становили не легкоозброєні вершники, а воїни, споряджені у важкі обладунки (із журн.).