леготіти

ЛЕГОТІ́ТИ, легочу́, леготи́ш, недок.

Повільно, плавно летіти.

Над голими, занишклими, як дитя до сну, ланами леготіла тільки павутинка бабиного літа (О. Забужко);

Знову провалившись у небуття, Мольфар літав. Дідо казав, що так він росте. Так було приємно леготіти понад омріяними полонинами (із журн.).