1. Словник української мови у 20 томах

легітиміст

ЛЕГІТИМІ́СТ, а, ч.

Монархіст, прихильник легітимізму.

Всі опозиційні партії домагалися тепер одного – реформи виборчого права.. У цих домаганнях єдналися легітимісти і республіканці з .. конституціоналістами, що стояли на основах конституції 1830 р (І. Крип'якевич);

Владі Луї Наполеона протистояли і дві монархічні течії в Законодавчих зборах – легітимісти, чиїм кандидатом на престол був граф Шамбор, та орлеаністи з кандидатурою графа Паризького (з наук. літ.);

В перші воєнні роки було розпочато так званий процес австрійських легітимістів (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легітиміст — легітимі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. легітиміст — -а, ч. Монархіст, прихильник легітимізму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. легітиміст — ЛЕГІТИМІ́СТ, а, ч. Монархіст, прихильник легітимізму. Словник української мови в 11 томах