ледащиця

ЛЕДА́ЩИ́ЦЯ, і.

1. ж. Те саме, що ле́дарка.

– А там, про мене, й сватай, коли вона здорова і не ледащиця (І. Нечуй-Левицький);

Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квіти подивиться (Л. Глібов);

Когось іншого вже прозвали б ледащицею .. за те, що не любила працювати, а Даринці аж личило (Ю. Яновський).

2. ч. і ж. Те саме, що леда́що 2.

Того ж дня ввечері, як була та безталанна рада, і почав зараз сватати Лесю за ледащицю Вуяхевича (П. Куліш);

Гляньте – молодесенька, а вже впивається! Ледащиця, та й годі!.. (Марко Вовчок);

Що п'яниця-ледащиця щодня п'є; А як прийде та додомоньку, Мою головоньку б'є (Ганна Барвінок);

– Маєтку не має вона ніякого, – говорила дальше Миколайова. – Що там по батьках лишилось, те брат-ледащиця проплутав (І. Франко);

– Виходь, проклята хлопко! – гукнув Прісі Блясь і вдарив молодицю ногою. – Через тебе ледащицю на мене розгнівався гетьманський син (А. Кащенко);

– Ти так само справжня жінка, як і я, не те що ця ледащиця Гульфем. Правда ж? (П. Загребельний);

* Образно. В того доля ходить полем, Колоски збирає; А моя десь, ледащиця, За морем блукає (Т. Шевченко).