леденіти

ЛЕДЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. тільки 3 ос. Перетворюватися в лід або вкриватися льодом.

Ніч. Холодна, пронизлива ніч. Леденіє крило літака... (Л. Забашта);

Тимко схопив кайло і подався униз, де леденів Дон (Григорій Тютюнник);

// Ставати холодним як лід; мерзнути, заклякати.

В тій її крайній Півночі була не тільки холоднеча та пурга, від якої душа леденіє, .. була там. і краса білих літніх ночей (О. Гончар);

// Бути схожим на лід; блищати.

– Вони перед Генералом вислужуються, – сказав старий робітник, у якого замість ока під лівою бровою непорушно леденів скляний протез (М. Руденко).

2. перен. Завмирати, ціпеніти (від жаху, болю, туги тощо).

Жандарми зашарили по хаті ліхтариками, й Мокрина з дочкою леденіли, мов мерці, в цьому світлі (П. Козланюк);

Говорив [Чернов], а в самого од хвилювання, від жалю леденіло в грудях, дерев'яніли пальці (Є. Доломан);

Скрудж здригнувся й відчув, що кров леденіє в нього в жилах (І. Андрусяк, пер. з тв. Ч. Діккенса).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me