1. Словник української мови у 20 томах

лестивий

ЛЕСТИ́ВИЙ, а, е.

Схильний до лестощів.

Василь Золотаренко .. собі на мислі, лестивий і привітний, а булавуз думки викинути не може (Ю. Мушкетик);

// Сповнений лестощів.

А цинічна, влазлива, лестива й здіймаюча музика щось нагадує (В. Винниченко);

Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: “Упустив рака з рота” (О. Стороженко);

Микошинський ласував не так тютюном, як лестивими догодами полковника (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лестивий — лести́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лестивий — Улесливий, під-, об-, облесний, жм. підхлібливий, підлазистий; (- слова) медовий. Словник синонімів Караванського
  3. лестивий — див. підлабузник Словник синонімів Вусика
  4. лестивий — -а, -е. Схильний до лестощів. || Сповнений лестощів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лестивий — Лести́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. лестивий — ЛЕСТИ́ВИЙ, а, е. Схильний до лестощів; // Сповнений лестощів. Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: "Упустив рака з рота" (Стор., І, 1957, 29); Микошинський ласував не так тютюном, як лестивими догодами полковника (Ле, Україна, 1940, 181). Словник української мови в 11 томах
  7. лестивий — Лестивий, -а, -е Льстивый. Потребить Господь лестивих і уста заціпить хитрим. К. Псалт. 25. Словник української мови Грінченка