летучий

ЛЕТУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який літає, летить, переміщається в повітрі.

Все навколо проймав його [диму] гіркий, ядучий запах. І все навкруг було припорошене летучим гаром (С. Журахович).

2. перен. Який може швидко пересуватися, на ходу маневруючи.

Передбачається .. впровадити летучий апарат на ряді прокатних станів, а це дасть можливість організувати нескінченне прокатування (з публіц. літ.);

// мед. Який раптово виникає то в одному, то в другому місці, швидко проходить в одному місці й з'являється в іншому (про хвороби).

Летучий ревматизм.

3. перен. Який швидко минає; скороминущий (час, явище і т. ін.).

Не дай в неволі пропадати, Летучі літа марне тратить (Т. Шевченко).

4. перен. Те саме, що летю́чий 3.

5. спец. Те саме, що летки́й.

У дровах, бурому вугіллі, торфі є багато горючих летучих речовин (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. летучий — лету́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. летучий — -а, -е. 1》 Який літає, летить, переміщається в повітрі. 2》 перен. Який може швидко пересуватися, на ходу маневруючи. || мед. Який раптово виникає то в одному, то в іншому місці, швидко проминає в одному місці та з'являється в іншому (про хвороби). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. летучий — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ (який не може існувати, жити, діяти протягом тривалого часу); МИНУ́ЩИЙ, СКОРОМИНУ́ЩИЙ (СКОРОМИНУ́ЧИЙ) підсил., ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ підсил., ШВИДКОПЛИ́ННИЙ підсил., перев. поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ підсил. поет., МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й рідше) підсил. Словник синонімів української мови
  4. летучий — ЛЕТУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який літає, летить, переміщається в повітрі. Все навколо проймав його [диму] гіркий, ядучий запах. І все навкруг було припорошене летучим гаром (Жур., Вечір.., 1958, 286). 2. перен. Який може швидко пересуватися, на ходу маневруючи. Словник української мови в 11 томах