лизь
ЛИЗЬ, я, ч.:
◇ (1) Лизь (ли́зень, чорт) зли́же кого, лайл. – пропаде, зникне хто-небудь.
[Степан:] Анахтемо, замовчи, бо тут тебе й чорт злиже! (М. Кропивницький);
Неха́й (хай) ли́зень (лиз, рідше лизь і т. ін.) зли́же (лизне́) див. ли́зень;
Як (мов, ні́би і т. ін.) ли́зень (лиз, рідше лизь і т. ін.) злиза́в <�Ли́зень злиза́в (лизну́в)> див. ли́зень.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лизь — лизь іменник чоловічого роду вживається переважно у складі фразеологізму Орфографічний словник української мови
- лизь — неха́й (хай) ли́зень (лиз, рідше лизь і т. ін.) зли́же (лизне́) кого, що, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, зневаги до когось, недоброго побажання комусь. Нехай тебе лизень злиже! (М. Номис); Нехай тебе лизень лизне (Сл. Фразеологічний словник української мови
- лизь — ЛИЗЬ: ◊ Як лизь злиза́в див. зли́зувати. Словник української мови в 11 томах
- лизь — Лизь, -зя м. = лизень. як його лизь злизав! = як лизень злизав його. Мир. ХРВ. 116. Словник української мови Грінченка