1. Словник української мови у 20 томах

липина

ЛИ́ПИНА, и, ж.

1. Липове дерево.

У самій гущавині дубрівній, де там липина і горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими .. – забралась [Катря] аж туди, та й сидить (Марко Вовчок);

Галявину оступили вікові дуби, соснина між дубами і липина вигналася, – як усе тягнеться до сонця! (К. Гордієнко);

Тихо. Липина й бересток, ніби й собі злякавшись страшної темної сили, не шелестять густим листям... (В. Винниченко);

// Гілка липового дерева.

В кожнім кутку [хати] гілляка зелена, на кожнім гвіздочку кленина або липина (А. Свидницький).

2. діал. Тріски.

– На дривітні колоддя кололи, у дрова рубали і на липину трощили (Г. Квітка-Основ'яненко);

Потрощити на липину (Сл. Б. Грінченка);

Найбільш давнім типом освітлення хати була скипка (“липина”) (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. липина — ли́пина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. липина — -и, ж. 1》 Липове дерево. || Гілка липового дерева. 2》 діал. Тріски. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. липина — ТРІ́СКА (невеликий шматок деревини), СКІ́ПКА, СКІ́ПА, ЛИ́ПИНА діал. (перев. збірне); ДРІ́ЗКА (ДРУ́ЗКА) розм. (перев. у мн. — невеликі шматочки); СКА́ЛКА (тонка); ЛУЧИ́НА (довга тонка — перев. для розпалювання, освітлення). Словник синонімів української мови
  4. липина — ЛИ́ПИНА, и, ж. 1. Липове дерево. У самій гущавині дубрівній, де там липина і горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими.. Словник української мови в 11 томах
  5. липина — Липина, -ни ж. 1) Липовое дерево. Білий як липина. Ном. № 13147. 2) Липовый лѣсъ. Пішов у липину. 3) Щепки, лучина. Вх. Зн. 32. Потрощити на липину. Словник української мови Грінченка