1. Словник української мови у 20 томах

лисіючий

ЛИСІ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.

Який лисіє.

Схилились над ним [Аркадієм Петровичем], цілуючи руки – з одного боку Антоша, його лисіючий син, а з другого – дочка (М. Коцюбинський);

Старенький темний берет хвацько тримався на .. лисіючій голові (Ю. Яновський);

Очі вхоплюють кожен його рух – це низький огрядний чоловічок з круглим обличчям, колись брюнет, а тепер капітально лисіючий суб'єкт (Любко Дереш);

* Образно. Терпкий синій дим стелився по городу, над картоплинням та лисіючими кущами порічок (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лисіючий — лисі́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лисіючий — див. лисий Словник синонімів Вусика
  3. лисіючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до лисіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лисіючий — ЛИСІ́ЮЧИЙ, а, е. Який лисіє. Схилились над ним [Аркадієм Петровичем], цілуючи руки — з одного боку Антоша, його лисіючий син, а з другого — дочка (Коцюб., II, 1955, 385); Старенький темний берет хвацько тримався на .. лисіючій голові (Ю. Янов., II, 1954, 50). Словник української мови в 11 томах